Спогади

 

У снах я бачу батьківське подвір'я,

Я там уже три роки не бувала,

Той спогад, наче приворотне зілля,

П'янкий нектар, де груша розквітала.

Заходжу в двір - тут рідне все до болю:

Паркан,колодязь,арка виноградна,

Але мою украв чомусь хтось долю,

Невже вона метафорно - принадна.

Так хочеться зустрітися з ріднею,

Відкрити книгу спогадів життєвих,

Ступити крок батьківською землею,

Відчувши жменьку радощів життєвих.

Нехай це сон, але такий приємний

В реаліях сумних і непривітних,

Можливо натяк лагідно - таємний

У вирі днів із спогадів розквітлих.

Може цей сон - чиєсь мені послання,

Від літніх хмар, що мучаться  в неволі,

Або думок настирне намагання

Змінити хід від викрадення долі.

Літні варіації

 Тепле літо ось знову блукає,

Дозрівають черешні в саду,

Свист ракет між гіллям зависає,

Час сприймає цей жах на льоту.

На вокзалі безлюдно в Пологах,

На базарі шниряє орда,

Бродить смерть і війна по дорогах,

Де зі степу бур'ян спогляда.

В Гуляйполі квітують троянди,

" Руський мир" шле "привіти" щодня,

Їм ворожі байдужі команди,

І "Калібрів" гучна гуркотня.

А в Оріхові маки палають

На руїнах - як ватра війни,

Та джмелі де- не- де сновигають

Поміж трав, де ростуть полини.

У Бердянську і сумно, і нудно,

День сховався на хвилях журби,

А на пляжах і тихо, й безлюдно,

Щось шукають там лиш голуби.

У Токмак прилетіли лелеки,

Звили гнізда там знов для пташат,

Грає літо  сумні соунтреки

І вгамовує грізний набат.

У Приморську буяють іриси,

Промінь сонячний в морі сховавсь,

В Більмаку відбуяли нарциси,

І в саду соловей обізвавсь.

В його співах і біль, і ридання

Про зруйновані долі людей,

Про гіркі материнські страждання

Повернути усіх до сімей.