Не про свякове

 Новий рік.Ялинка.Апельсини.

І сирен стривожені виття,

На " нулю" зі смертю щогодини

Грізний бій ведеться за життя.

Між дерев- уламок від ракети,

Тут прикраси - гільзи і броня,

Лиш мелькають грізні силуети,

Де зима блукає навмання.

На війні свої поняття свята,

Коли всі здорові і живі,

Коли син знов чує голос тата,

Шле вітання друзям бойові.

Новорічна ніч безжально - грізна,

Сенс життя у світлі від свічі,

Ночі мить охрещено - залізна

Де в пітьмі заходяться сичі.

Не висять прикраси новорічні,

У вогнях гірлянди не горять,

Лиш блукають душі потойбічні

І " Кинджалів" залишки стирчать.

Там в окопах холодно й багнюка,

Бродить смерть обречена в степу,

А життя -   не пройдена наука

По дорозі знов веде всліпу.

Зима без снігу і святковості

 

Зима без снігу і святковості,

І лише в спогадах - краса,

Штрихами давньої казковості

Нам повертає чудеса.

Гарячий чай і запах пряників,

Минуле - спогад в світлий день,

Смак апельсинових льодяників

І звуки згаданих пісень.

Прийдешнє свято- з горя поглядом

Зі смаком смутку і сльози,

У юність теплим щемним спогадом,

Летить як відблиск бірюзи.

Грудневе

 Вітер шепче щось мені на вухо,

 Снігом обцілована щока,

На душі так зоряно і тихо,

Крик сирен лиш зиму доніма.

Під ногами килим білосніжний,

Ліхтарі всміхаються мені,

Світ цей грізний трепетно - маніжний,

Посміхнувсь вечірній метушні

Зима.Так холодно і сумно

 Зима.Так холодно і сумно,

Десь поховалися  грайливі горобці,

Бреде війна в степу нікчемно,

Косу тримаючи в руці.

Іде полями, мов примара,

Незграбно кроки відтина,

Важка і сіра в небі хмара,

Холодний подих поглина.

Стоять у ранах лісосмуги,

Вогнем обпалене гілля,

Упали дрони - волоцюги

На танком вкатане рілля.

Калини кущ, мов розп'ятий,

На вирву кетяги струсив,

Чекав, напевне,сніг лапатий,

Та смуток рани оповив.

Втекли від вибухів лисиці,

В окопах сирість і мишва,

Стрибають злякано синиці,

В димах марніє синява.

А десь крізь холод, дим і спротив

Іде упевнено життя,

І на ажурні ниті сплетив

Весна плекає  майбуття.

Зима.Війна.

 Зима.То сніг, то дощ, то вітер.

Природа пише п'єсу без сюжету,

Сюрпризи дивним почерком без літер,

А день тремтить крізь обстріл міномета.

Вона прийшла, минаючи руїни

Розбитих міст, і пустки сіл безлюдні,

Ховалася від вибухів за стіни,

Чекала часу наміри облудні.

Війна.Зима.Окопи  й холоднеча.

Вже другий рік сніги у краплях крові.

Міста - пустки, розвалля й порожнеча,

Життя благає затишку й любові.

Зима.Мороз.В окопі свічка тліє,

Прожита мить між вибухів блукає,

Тривожний сон на холоді німіє,

Надія ж тишу в присмерках шукає.

Війна.Зима.То гул, то залп, то вибух,

Мелькає час, як мить,на полі бою,

А десь в кутку стоїть одвічний дідух,

І кличе мир в зруйновану господу.