А вчора сонце пестило зрання,
Шукає день привабливості вигляд,
Відтінки барв на вранішнє вбрання.
Туман гуляє під акорди ранку,
А час ховає відчаю сльозу,
І ловить мить природи забаганку,
А день мазком впаде на бірюзу.
Блукають хмари на просторах неба,
Земля ще спить під ковдрою зими,
Але приходить вічності потреба
Розсипать квітів ніжні килими.
Всміхалась ранкам сонячно весна,
Зачарувала світ нічна магічність,
А ніч мовчала трепетно- сумна.
Між тихих зір ракети скаженіли,
А час ховавсь у подихах весни,
Печальні клени з відчаєм шуміли,
І ранки сумно струшували сни.
На гілці пташка ніби заніміла,
Бо крик сирен стривожив сонний сад,
І вся краса миттєво овдовіла,
Під грізний спів розлючених токад.
Дивились зорі пристально на місто,
І дарували космосу красу,
Немов вдягали вічності намисто,
А біль вплітали в присмерків косу.