З вітрами шумить за вікном,
І шле грозові телеграми,
Затягує небо сукном.
Розкидало бісер на трави,
Напрює соком стебло,
Купає і ніжить отави,
Мов смутку того й не було.
Вдихаю я літа принади,
Солодкі й духмяні плачі,
І ніжно - п'янкі серенади,
Що ранкам впадуть,мов плащі.
А може весна то ридає,
Прощаючись плачно вночі,
Свій смуток дощами змиває,
А вітер втішає плачі.
А мокре гілля вітер заколисує,
Зникають краплі швидко на стіні,
Він лиш водою цей пейзаж розписує.
Співає дощ під тиху гру вітрів,
З громами часом у дует єднаючись,
І на палітрі сірих кольорів,
Гроза гукає, голосно вітаючись.
Втихає дощ, не чутно крапель гри,
Природа розквіта немов від щастя,
Між хмар не видно темної жури,
Проміння шле вже радісне причастя.
Відцвілись нарциси і тюльпани
На пейзажах пізньої весни,
В білий цвіт оздоблені каштани,
В жовтих барвах грають полини.
В білий шарф закуталась акація,
Аромат чарує і п'янить,
Бджіл гучна травнева медитація
Над цвітінням голосно дзвенить.
Пахне м'ята сонячними ранками,
Пестить промінь вранішню росу,
І п'янієш сонними світанками,
Як вдихаєш створену красу.
Сріблить квіти ніжно вранці в квітнику,
І збирає звуки в сонячні октави,
Мов плете мережку дивну на вінку.
Вишиває травень гладдю небокраї,
Марево гаптує в сизій далині,
Зустрічає вранці золоті розмаї,
Променем танцюючим жваво на стіні.
Розсипає травень свою дивну вроду
На поля шовкові,луки і сади,
Кидає свій погляд на прозору воду,
І співа натхненно на усі лади.
Дарує поглядом блакить,
У пелюстках квітково - сніжний
І співом голосно дзвенить.
Травневий день буває хмарний,
Ось, ось розплачеться дощем,
А вранці сонячно - вінтажний
Сховає смуток під плащем.
Травневий день буває грізний,
Насупить брови грозові,
Здригнеться в блискавці капризний
І гнів сховає в синяві.
Травневий день він завжди різний,
То сонцем світиться весь час,
Але бува надвечір слізний,
Колише тишу повсякчас.
Але він завжди неповторний,
Життя від нього розквіта,
То швидкоплинний, то мінорний,
Із вуст медами опада.
Засвітились казкові свічки,
І в прозорість ранкових туманів
Шлють красу обважніло гілки.
Ніжні квіти увись піднімають
Пелюстки, розфарбовані днем,
І красою своєю втішають
Світ грайливим квітковим дощем.
Сонце їм посміхається ніжно,
Кличуть в гості ясні небеса,
І у танці вітрів білосніжно
Розвівається дивна краса.
На зеленій сорочці каштанів
Гаснуть тихо квіткові свічки,
І на плечі ранкових туманів
Упадуть пелюсткові стрічки.
І пестять ніжно зелені шовки,
Враз завмирать поспіхом в отавах,
Як ніч розбудять гнівно блискавки.
Дощі ідуть, на них чекають квіти,
Поля пшеничні, луки і сади,
Шукає день, куди свій сум подіти,
Бо час розмив обвітрені сліди.
Дощі весняні теплі і ласкаві,
Змивають цвіту білі пелюстки,
А запах трав несуть вітри лукаві,
В той час як промінь обтира гілки.
Дощі весняні тихі і спонтанні
Чеканять звуки в мене по вікні,
Лиш затихають в сонячнім світанні,
А зникнуть тихо, ніби уві сні.
Весільні сукні вишні одягли,
Цілує вітер пелюстки грайливо,
Хмільні тумани віти обняли.
Цвітуть сади, їх пестить сонце ніжно,
Бджола збирає сонячний нектар,
Травневий вітер розстила маніжно
Рожевий шлейф із пелюсткових хмар.
В цвітінні тім землі краса травнева,
Ласкавих днів солодкий аромат,
І свіжість ранків й втома полуднева,
Пташині солоспіви, й музика сонат.
На красу твою щораз молюся,
Ти ж бо маєш чари надземні,
В жовтизні кульбаб мов розчинюся,
Як вдихну буяння запашні.
Ти яскраво - ніжний до безтями,
Цвітом обдаровуєш сади,
Надихаєш диво - почуттями,
І весни оздоблюєш сліди.
Буйний травню, твоя врода в квітах,
Ти володар зелені і трав,
Яблуні стоять у білих штатах,
І для вишень сукні підібрав.
Ти весну залюблюєш безмежно,
Шлеш пташині співи чарівні,
Ну а потім тихо й обережно
Й непомітно зникнеш уві сні.