В руці зігрію сонну хризантему

 

Останній штрих сумний і непримітний,

В пейзажах бліднуть фарби й півтони,

А день блука засмучено - самітний,

І час стира задуму з сивини.

То де ж вона, красуня жовтокоса?

Опалий лист дописує ноктюрн,

І тільки думка мрійно- безголоса

Спада на тло беззвучних увертюр.

Вдихне зима в осінню прохолоду

Морозним ранком білі кольори,

І парк отрима справжню насолоду,

Коли одягнуть сукні явори.

В руці зігрію сонну хризантему,

Її красу обвітрено - терпку,

Вінчальну сніг одягне діадему

На її вроду трепетно - тонку.

Поглядом я осінь проводжала,

 Поглядом я осінь проводжала,

 Десь за обрій у таємну путь,

 А скорбота душу обпікала, 

  Бо красу вже цю не повернуть.

 А вона впокорено - тендітна 

Лиш на мить спинилась в квітнику, 

 Мовчазна й задумливо - привітна

Шлейф несла скупати у ставку. 

Намагалась погляд зрозуміти, 

Хист блаженний в неї перейнять,

 З нею сам на сам поговорити, 

Щоб красу по - іншому сприймать.

 Та вона таємна й загадкова,

 Розсипала золото в цю мить, 

А краса сп'яніло - серпанкова

 На деревах фарбами горить.

 Поглядом я осінь проводжала,

 У якісь незвідані світи, 

А душа так болісно страждала,

 Щоби втіху в погляді знайти.

Переосмислення

 Чомусь боїмось ми дощів і негоду.

І сніжних заметів в холодну погоду,

В дитинстві боялись казкову істоту,

За склянку розбиту - у серці гризоту.

У роки студентські боялись декана,

І розкладу сесій, як магми з вулкана,

А потім боялись невдач на роботі,

І совісті мук у постійнім клопоті. 

Боялись зустріти невдале кохання,

І побут домашній, розлуку й зітхання.

"Набридло боятись!"- тут думка майнула

І вранці полегко душа вже  зітхнула.

Ну скільки вже можна отак ось боятись,

Від долі постійно ти мусиш ховатись?

Не треба боятись проблем і невдачі,

Й складної у пазлах і в часі задачі,

Не можна боятись брехні або зради,

Й чиєїсь пустої для себе поради.

Боятися треба безділля і ліні,

І гордощів в славі, як власної тіні.

Не бійтеся правду сказати людині,

Хай руку брудну, все ж подать в самотині,

Не бійтесь пліток, що плетуть немов сіті,

А бійтеся скверни й байдужості в світі.