Жовтневий ранок дивиться на час

 

Жовтневий ранок дивиться на час 

І промінь любо кличе на гостину,

Зібравши фарби з сонячних прикрас,

Дарує день для осені світлину.

У небі вже курличуть журавлі,

Сумні поля закутались у шалі,

Фарбує осінь золотом жалі,

Зітерши пензлем вранішні печалі.

Шумлять гаї мелодію сумну,

Знімає вітер шати із тополі,

І таїну вколисаноземну 

Вдихає ранок радісно поволі.

Вихідний

 Субота.Осінь.Спокій.Ранок.

Вівсянка.Фрукти.Чай.Сніданок.

Духи.Люстерко.Гроші.Думка.

Дорога. Ринок.Список.Сумка.

Капуста.Морква.Борщ.Приправи.

Прання Білизна.Праска.Справи.

Платіжки.Банк.Трамвай.Зупинка.

Обід.Пюре.Салат "Родзинка".

Маршрутка.Час.Дорога.Втеча.

Садок.Квітник.Душа.І вечір.

Землі дощем вклонились небеса

 Землі дощем вклонились небеса,

Лягли спочити хмари біло - сині,

А десь в туманах сріблиться роса,

І день приліг спочить на горобині.

Шепталось листя в просіках вузьких,

А вітер пестив ніжно коси - віти,

Уже в полях далекий і близьких

Надходив вечір з  днем погомоніти.

Блукала тиша в присмерку степів,

Співав цвіркун свою душевну оду,

А вечір слухав, тішивсь і радів,

І зустрічав омріяну свободу.

Блукає вечір мовчки у саду

 

Блукає вечір мовчки у саду

І тихо сум розвішує на віти,

Притишив час замріяну ходу,

Щоб день плекав осінні дива квіти.

А осінь бродить в приспаних дворах,

Збирає листя в сонні каруселі,

І вже ліхтар ховає в кольорах 

Похмурість дня за мокрі акварелі.

Одягне ніч обвітрені плащі 

На спокій лип,і відблиск снів вантажний,

Розсипле небо з хмар рясні дощі,

А мить відтінить обрій недосяжний.

Я в гості осінь запросила

 

Я в гості осінь запросила,

Коли рясніли ще сади,

Вона легенько обтрусила 

Засмагу літню на сліди.

Ми з нею сіли біля річки,

Нам вечір в очі заглядав,

Зливались обрію дві стрічки 

У сяйві сонячних заграв.

Сиділа тиша тут навпроти,

Дзвеніла з вітром в унісон,

І все шукала привороти 

Для двох замріяних персон.

Вона збирала фарби з листя,

Шукала ноти поміж трав,

А мастихіном падолиста 

Сюжети вечір підбирав.

Читала осінь вірш на згадку,

Нас час обвітрював крилом,

Під блиск вечірньої лампадки 

Всміхались зорі за вікном.

Я в гості осінь запросила,

Коли рясніли бурштини,

Вона усе заворожила 

Вечірнім блиском сивини.

А потім встала непомітно,

Всміхнулось лагідно й пішла.

Дивився вечір в слід самітно,

З ким осінь прихисток знайшла.

А я люблю початок осені

 А я люблю початок осені

 І літа погляди ясні,

Коли проміння ранків з просені,

Щодня всміхаються мені.

Коли обтяжені плодами,

У літній щедрості сади,

А вечір крадеться слідами,

Що залишають холоди.

Коли зажурені діброви,

Збирають літа бурштини,

А модні осені обнови,

Вже приміряють ясени.

Коли поля в стерні заснули,

В чеканні оранки й дощів,

А небеса немов збагнули,

Струснувши сльози між кущів.

Коли намисто із шипшини,

Дарує вересень в ці дні,

Гордяться вродою жоржини 

І шепчуть ранкам увісні.

Коли лоскоче погляд промінь 

І вітер гладить по руці,

А мить зловила щастя пломінь

І розпалила на щоці.

Коли душа шукає ноти 

Для днів обвітрено - жарких,

А час розписує турботи

На травах скошених сухих.

А я люблю початок осені,

І літні нотки у ці дні,

Коли душа у ранках просені,

Дарує посмішку мені.

Пасує жінці до лиця

 Пасує жінці до лиця 

Вбрання з поваги і любові,

Слова,як фарби у митця,

Відтінять очі волошкові.

І не потрібно блиск прикрас,

Вона від ніжності засяє, 

А день плекає повсякчас,

Ту мить, де щастя розквітає.

Пасує жінці до лиця 

Букет із ніжності й любові,

Коли із трепетом серця,

Палають в пристрасному слові.

Пасує жінці до лиця 

Весна й чарівна ніжна осінь,

Мов щира посмішка творця,

В очах зігріє неба просинь.

Даруйте жінці щастя мить,

Нехай душею розуміє,

Як радість піснею дзвенить,

А мрія сонячно хмеліє.