Солодкий сон

У твоїх очах...

У твоїх очах - безодня тепла,

В посмішці бурхливі грають хвилі,

Вже душа від слів твоїх отерпла,

І думки заплутались безсилі.

Вечір огортає літнім подихом,

Почуття між зорями купаючи,

І тремтить душа в блаженстві з подивом

До нестями, мрію обіймаючи.

А вітри несуть думки крізь відстані,

Підіймають ввись над океанами,

А любов летить до мрії - пристані,

У пустелю з білими барханами.

Хоч твої слова солодке марево,

А як струм пульсують,обпікаючи.

Тліють дні, немов багряне зарево,

У рожевий світ любов гукаючи.

Ця літня ніч

Ця літня ніч!І дощ скрипаль тендітний

На струнах злив сонату виграє,

А он ліхтар, промоклий і самітний,

Свій блиск кохання ночі віддає.

Ця літня ніч.В ній звуки всі пульсують,

Ловлю думки крізь погляд ліхтарів.

Потоки сліз по вулицях мандрують,

Й несуть бентежність в краплях кольорів.

Ця літня ніч із фарбами в долонях

Думки тонує,згадки й почуття,

І у дощу на срібних мокрих скронях

Спочине день під музику життя.

Ця літня ніч. В ній цвіт і запах квітів,

Й озону хвилі з радістю буття,

І сяйво зір крізь погляд хмар з привітів

Плекає ранку світле майбуття.

Через відстань

 Через відстань безмежно далеку

Я відчула твій дотик руки,

І душа вгамувала ту спеку,

Що в уяві творили думки.

Через відстань близьку й невідому,

Полетіли у безвість слова,

Й об реальність буденно - свідому

Зачепилась душі тятива.

Через відстань у хмарних просторах

Десь блукають німі почуття,

А свідомість в безглуздих докорах

Кличе час до межі забуття.

Затихло місто

Затихло місто в сяйві ліхтарів,
Збирає ніч акорди в тихі гами,
І в ніжних звуках тріо скрипалів
Озветься час капризами - дивами.

На сонний парк впаде таємний блиск
Далеких зір, безмежжя тихих далей,

І створить місяць свій сліпучий диск

Й залишить знак у відблисках скрижалей.

Заснуло місто, спить в солодкім сні,

Невпинний час блука,немов по колу,
Все ж чутно звуки десь неголосні,
І відгук дня , що сплив по видноколу.

Втома

Буває втома від роботи
Чи від надмірної турботи,
А ще буває від безпліддя,
Й від аморального свавілля.

Ось так буває

Ось так буває,це не новина,
Пусті слова у часі завмирають,
В душі людській є вічна глибина,
Куди легкі тріски не долітають.