Штучність

Штучний сніг,ялинка штучна,
Штучні квіти й пелюстки,
Важко навіть розрізнити
Штучні й справжні колючки.

Штучні нігті,штучні вії,
Штучні шуби і хутро,
Штучний дощ і заметілі,
Штучне світла джерело

Штучні посмішки і сльози,
Штучні ріки й острови,
Поглинає побут штучність-
З цим змирися і живи!

І супутники теж штучні
Запустили із Землі,
Штучні мови утворили,
Штучну їжу й кришталі.

Вже і шлюби навіть штучні,
Штучний навіть інтелект!
Тут синоніми невлучні,
Буде штучний вже ефект.

Штучні овочі і фрукти-
Для декору лиш вони,
А от небо й штучну Землю
Для життя ще не знайшли.

Зимове надвечір'я

Засніжене місто,
І парк засніжився,
А час покривалом
Із снігу укрився.

Он клен білі пасма
Під шапку ховає,
Зима на ялини
Агат розсипає.

Стрімкі заметілі
Кружляють у танці,
Фарбує мороз
На калині рум'янці.

Засніжились дні,
Й довгі ночі біліють,
Холодні вітри
У степах шаленіють.

Мій погляд дивує
Декор із сніжинок,
І блиск кришталю
У сльозинах льодинок.

Засніжені люди,
Й думки засніжились,
Їх погляди теплі
В снігах розчинились..

Іде Різдво до кожного в родину

Вдягла зима дерева в білі шати,
Стоїть горіх у шубі хутряній,
Насипав вітер снігу біля хати,
А десь в садку дрімає сніговій.

В солодкім сні спочине він на сливі,
Проснеться вранці й знову вигравать,
Злетять години в творчості щасливі,
 Він землю сріблом буде обсипать.

Стоять хати, прикривши вікна-очі,
Дахи запнулись в хустки міхові,
В красі цій світяться зимові довгі ночі,
Й короткі дні пухнасто- снігові.

Риплять сніги в цій тиші загадковій,
Лиш де - не -де загавка пес в дворі,
В колядці вже озветься празниковій
Святе Різво на радість дітворі.

Батьківський дім чекає на гостину,
Коли весь рід збереться за столом,
Іде Різдво до кожного в родину,
І хай зима хурделить за вікном.

Стоїть Різдво уже коло воріт

Коли матуся ще була жива,

Ми на Різдво до неї поспішали,

Цей спомин душу завжди зігріва,

Бо навіть  зорі в щасті завмирали.

У спогадах я бачу рідний дім,

Накритий стіл і неньку коло нього,

Із димаря у небо рветься дим,

Душа взива до таїнства святого.

А на столі смачніють голубці,

Кутя із медом погляд спокушає,

Радіють святу навіть горобці,

В обійми небо місяць пригортає.

Згадаю я , коли були малі,

Чекали день аби кутю носити,

І вже гостинці клали на столі,

Їх мала честь матуся освятити.

Горить свіча на щедрому столі,

Молитву ненька вголос прочитає,

Мине хвилина в смутку і жалі,

Коли  згадаєм  тих, кого немає

А у кутку муркоче тихо кіт,

Напевне й він в блаженстві спочиває,

Стоїть Різдво уже коло воріт,

Та тільки мами , жаль, уже немає.

Сумне село, й таке колись веселе

Сумне село...

Йому ж співають оди,

Будують церкви,ставляють хрести,

Та їдуть із села на заробітки люди,

Щоб кращу долю, певно, віднайти.

Сумне село...

Стоять хати - примари,

Свій вік бабуся тихо дожива,

Стира природа дворища без кари,

І сум гіркий між пустками ляга.

Сумне село...

Й таке колись веселе,

Бо з міст сюди зліталась дітвора,

Проміння сонце радісно розстеле,

Й покличе вітер гратись у поля.

Сумне село...

Не хочеться в це вірить,

Болить душа за хліборобський рід.

Кому земля свої степи довірить,

Коли селянський зникне родовід?

Світлина картини Олега Щупляка.

Новорічний жарт

Дід із бабою жили,
Частенько хворіли,
Хоч пігулки і вживали
Та не здоровіли.

В переддень Нового року,
Їх оповістили,
Щоб із лікарем сімейним
 Контракт заключили.

Декларація, так звана-
Це вигідне діло,
Лікуватиме держава,
Щоб то не боліло.

Паспорти дід взяв і коди
Й подався в лікарню,
Із надією, що впору
День не пройде марно.

Дочекавсь своєї черги,
Паспорт простягає,
В нього лікар про мобільний
Голосно питає.

- Та нема його у мене,
Що тепер робити?
-А без нього ми не можем
Нічого здійснити.

Повернувся дід ні з чим,
- Отак дню пропасти!
Як же можна в рік свині,
Ще й свиню підкласти?!

Та не довго він журивсь-
Вирішив помститись,
В Новий рік як час проб'є-
Хворим притворитись.

Тільки щойно Гімн заграв-
Дід до телефона:
- Це 103? Мерщій сюди!
Вулиця Вагонна.

- Що дідусю там стряслось?
- Грип пташиний валить,
  Та так валить,що із вух
  Дим клубками смалить.

Прилетіли лікарі,
Думали гарячка,
Бабі в рота заглядають
Чи є там болячка?

Дід питає про діагноз:
- Невже грип ходячий?
Медбрат гнівно подививсь:
- Та ні - це свинячий!

- Отакої,- дід йому,
І знов про хворобу.
- Ви, дідусю,десь схопили
З гумором  мікробу.

Зими підтанули сліди

Дощі змивають сум небес-
Сплакнула осінь.
Зими підтанули сліди-
Змарніла просинь.

Уважно дивиться ліхтар
В калюжі-очі,
Ховає радість і печаль
У сни пророчі.

Будинки мокрі і німі
Шукають світла,
Краса ошатна за вікном
В цю мить поблідла.

Тихо потріскують дрова
В печі до ранку,
Дарує вечір тишу днів,
Мов забаганку.

У грудні плачуть небеса,
Сумують ночі,
А на столі горить свіча,
І піч регоче.

І мокрий плащ висить в кутку,
В теплі стряхає,
В обіймах хатнього тепла
Свіча згасає.

Картина канадського художника

Albini Leblanc