Весняний ранок

 Весняний ранок.Тиша.Холод.

Малює промінь свій пейзаж.

Весна привносить етносолод

На передвраннішній колаж.

Біліє приморозок в полі,

Весняний дощ ще вчора лив,

В саду дерева - парасолі

Рядном намоченим накрив.

Ворони каркають настирно,

Стрибають нишком горобці,

Воркують голуби сумирно,

А час летить у манівці.

Нікого.Кіт об ноги треться,

Собака бігає в дворі,

Знов півень голосно озветься

Зі сходом сонця на зорі.

Прокрила двері - холод віє,

Весна ж всміхається мені,

Повітря березнем тепліє

І ранок пестить у дворі.

Дощ

 Поміж рядків сховалися слова,

Шукаючи моментів теплі миті,

В душі вирує суму курявата,

А спогади тривогами розмиті.

Танцюють краплі тихо на вікні,

Змиваючи зими мазки холодні,

Мов сльози, відголосками крізь дні

Окликують печалі старомодні.

А дощ немов сюїта весняна,

У звуках зливається спонтанно

Душа природи ніжно - чарівна 

У фарбах розчиняється мембранно.

Летять слова на трав зелених шум,

Пульсуючий теплом поміж рядками,

А березня мінливо - впертий струм

Блукає одіозно між садками.

В цих краплях чутно музику життя,

А кожна " ля" бинтує ніби рани,

Промовивши побожно каяття

Зникає за обвітрені паркани.