Синь небесну поглядом збирає,
Осінь вже пришвидшує ходу,
День стерню у променях купає.
Хочеться ще літо зупинить,
Але час свої розправив крила,
Огорнулась сумом тепла мить,
Щойно день розкрив свої вітрила.
Цвіркунів виспівують хори,
Дивні думи соняхи шепочуть,
Сонних ранків теплі кольори,
І дощі змивати їх не хочуть.
Яблука обвисли до землі,
Налилися спілі груші соком,
Ходить бусол тихо по ріллі
Вслід за вітром непомітним кроком.
Літо, зачекай, не поспішай!
Зупини ходу свою поспішну,
Цвіркунів нічних поутішай
І світанків посмішку маніжну
Вдивляючись в осінню далечінь,
Там слід його невдовзі буде змито,
А у ярах впаде незрима тінь.
Вже відчувається осіння прохолода,
Вдихають ранки свіжість і тепло,
Шумить в медах фруктова насолода-
Здається літа наче й не було.
Серпневі дні минають дуже швидко,
Вночі вже чутно осені ходу,
А бджоли в квітнику танцюють рідко,
І день ховає сум свій у саду.
Вже сонце відкохало спілі дині,
Вдихає степ солодкий аромат,
Десь погляд осені ховається в долині,
Збираючи розсипний агат.