Кинджали, дрони і ракети,
Весна і вибухи вночі.
Людей похмурі силуети,
Птахів стривожені ключі.
Крізь сон лунає знов тривога,
На пуск злітають літаки,
Весна - красуня босонога
Біжить по полю навтьоки.
А під ногами - море квітів,
Вітри розгойдують блакить,
Мов під освітленням софістів,
На струнах березень бринить.
Лиш на душі - і біль, і втома,
Думки бредуть у небуття,
Стара забута аксіома-
Плекати паросток життя.
Поміж зруйнованих будинків,
На тлі згорілих лісосмуг,
На ранах з болем поєдинків
Шукати стійкості навкруг.
Весна благає порятунку
Від зла, від скверни, від біди,
І вмить вдихає запах трунку
З ковтком джерельної води.