Стоїть весна засмучена у полі,
Свистять над нею гради бойові,
Тремтить зоря в степу на видноколі,
Зустрівши долі виклики нові.
І степ стоїть, скалічений у ранах,
В шовках зелених вирви залягли,
Притихли дні в задимлених туманах,
А ранки страх у відчай одягли.
Громи криваві тишу розбудили,
Злякали синь чорніючі дими,
Поля в скорботі ніби овдовіли,
В землі прохають зустрічі з людьми.
Несуть лелеки з вирію надії
На дужих крилах впевнено життя,
А у просторах линуть світлі мрії
Про України мирне майбуття.