Літнє небо світиться зірково,
Красень - місяць дивиться здаля,
А в траві співають загадково
Цвіркуни, під ноти скрипаля.
В тишу цю вкрадається тривога,
Чутно звуки грізної війни,
І летить страшна пересторога
З вибухами в зойках стани.
І земля стривожено жахнеться,
Виб'є вирва рани синяву,
А в повітрі грізно озоветься
Жах нічний, здійнявши куряву.
В звуках цих жахливе оніміння,
Смертна лють і варварство орди,
Пожирає дикість розуміння,
І стирає людськості сліди.
Відчуття жорстокість повила,
Гріх роз'їв і душу, і тіла,
Ненависть і злоба отруїла,
Світ добра, де людяність жила.
Гляне світ у відчаї й скорботі
На безумство хижих дикунів,
Зникне слід їх у осінній сльоті,
Стерши згадку з часу вівтарів.
Немає коментарів:
Дописати коментар