В Інстаграмі

В баби Марфи - ювілей,

Рік як в Інстаграмі,

Засіяла ввесь город

По повній програмі.

Сидить тішиться щодня - 

Шукає розваги,

У діректі вся рідня

До її уваги.

Компліменти , наче дощ,

Падають щоночі,

Кожен стелиться, як сніг,

Вже рота охочих.

Баба в Gооgl очі рве,

Переклад шукає,

А Степан в кінці села

В сторіз відправляє.

Він до баби зачастив,

Як вмерла дружина,

І зійтись її просив,

Бо сам , як билина.

Але Марфа - ні в яку.

Сама собі пані!

Сумно діду - бідаку,

З відчаю - на грані.

Кум Степану розповів,

Як Марфу вкрутити,

У Фокстрот його повів,

Щоб айфон купити.

В автарці указали,

Що він Smit із штату,

Ще й картинку закачати

Яскраву й багату.

Знайшли Марфу в Інстаграм,

В коханні зізнались,

Прилили це по сто грам

Та й порозбігались.

Гляне Марфа в телефон - 

Сміється й красніє,

А Степан бере айфон

І тихо радіє.

Дума баба - заживу 

Хоч на старість віку.

Буду долари там мати

Сповна і без ліку.

Smit вже Марфі обіцяє

Приїхать забрати,

Баба дату визначає,

Щоб хату продати.

Все село гуде й пліткує

Про Марфу і Штати ,

А Степан все вижидає,

Коли куплять хату.

Баба хату продала,

Містера чекає.

На сторінку загляда - 

А її немає.

Тут Степан пішов до Марфи

Спічува, жаліє,

І співає дифірамби - 

В баби серце мліє.

В Інстаграм  Степан зайшов,

Подякував чемно,

Бабу так собі знайшов,

То все -  не даремно!

Обсипається літо

Обсипається літо пелюстками шовковими,

Тихо падає зорями в простір світу земний,

Озивається в тиші голосами казковими

І дарує із квітів букет запашний.

Літо грається з променем безтурботно і радісно,

Прохолодою ранки огортає ясні,

А за обрієм серпень підкрадається заздрісно

І наспівує потайки ніжні липню пісні.

Обдаровує літо веселковими барвами,

Ніжить погляд пейзажами і прибоєм морським,

Пада вранці під ноги росянистими травами

І повітрям напоює соковито - п'янким.

Емоційне

Згадаю дні в сльозах дощу обкупані,

Солодкий світ промоклий і близький,

А почуття, у сумнівах заплутані

На горизонт розсипані земний.

Проходять дні з холодним смутком змішані,

Й душа сховалась в голосах сипких,

А ранки, мов туманами завішені,

І спогади у присмаках терпких.

Стрічаю дні, у бризках сонця скупані,

І очі ринуть в голубінь небес.

Мої думки в в яскравий світ заплутані

Й життя вирує в пристрасті чудес.

Чай для двох

В склянці чай, заварений із м'ятою,
І меди з промінням на вустах,
Й спогади із мрією крилатою
На долоню сіли, наче птах.

Чай для двох - з думками наодинці,
Може так задумано було.
Між рядків слова, як сиротинці,
Із нотаток в спогад понесло.

На столі кросворди нерозгадані,
Підбираю з пам'яті слова.
А думки, мов у шухляду складені,
На десерт тримає голова.

Чай для двох заварюю щоранку
До торта, що з кремом із любові,
Й з мрією вітаюся на ганку
І плекаю почуття у слові 

Солодкий сон

У твоїх очах...

У твоїх очах - безодня тепла,

В посмішці бурхливі грають хвилі,

Вже душа від слів твоїх отерпла,

І думки заплутались безсилі.

Вечір огортає літнім подихом,

Почуття між зорями купаючи,

І тремтить душа в блаженстві з подивом

До нестями, мрію обіймаючи.

А вітри несуть думки крізь відстані,

Підіймають ввись над океанами,

А любов летить до мрії - пристані,

У пустелю з білими барханами.

Хоч твої слова солодке марево,

А як струм пульсують,обпікаючи.

Тліють дні, немов багряне зарево,

У рожевий світ любов гукаючи.