Без сумніву

Життя - не супермаркет й не базар,
За вороття у  прожите тут не даси хабар.
Життя - не акція, що  може продаватись,
Й  кушем отриманим піарно вихвалятись.
Купують зараз все: диплом, машину, нирку,
Квартиру, яхту і небесну зірку,
Тут ставки щохвилини вгору йдуть,
Та про порядність краще вже забуть.
На деякі лоти ростуть щомиті квоти,
Тут продавцеві вистачить роботи.
А щоб товар залежаний продати,
Культурно натякнуть, що краще помовчати.
Життя - не супермаркет і не ринок,
Це дар буття, зі смертю поєдинок.
Життя не крам - безцінний скарб душі,
Не вимінять його на ниці бариші,
Як  розмінять його на долари й дукати,
То  в честі марно захисту благати.

Розмовне бруднослів'я

Продавщиця у крамниці,
Як в солодкому раю.
Має власні таємниці
Про продукцію свою.

Рекламує делікатно,
Щоб купляли мармелад.
Пропонує толерантно
Смакувати й шоколад.

Кине поглядом уважним
Весь товар, що на виду.
Потім голосом поважним
Дасть пораду до ладу.

Стоїть жіночка привітна,
Розгляда асортимент,
Поряд - дівчина амбітна
Й свій вичікує момент.

Обізвалась гонорливо:
- Чи є чистий шоколад?
Продавщиця їй глузливо:
- Ви спитали невпопад.

Шоколад - в асортименті,
На вітринах чистота.
СЕС при кожному моменті
У крамницю загляда.

Шоколад у нас молочний,
Й натуральний чорний є.
Ну а вислів Ваш невлучний
Бруднослів'ям віддає.

Місяць в темну нічку закохався

Місяць темну нічку закохався
Таємничу, одиноку і сумну.
Теплим вечором до неї залицявся,
Щоб краси відчути таїну.

Дарував намисто з зір яскравих,
Плів вінок із квітів польових,
Умивав росою трав ласкавих,
Й слав постіль з покосів лугових.

Танцював закохано на хвилях,
Співом заливався у саду.
Голосом п янким у дивних стилях
Тишу гнав від дівчини нудну.

Огортав туманом стан жіночий,
Й ніс у даль, мов мрію весняну.
Та й возніс її, як час урочий,
Щоб відчуть бентежність неземну.

Скромна нічка - дівчина зваблива
Зустрічалась з ранком у степу.
Як зоря моргнула мерехтлива,
Вмить сховалась нишком під копу.

Місяць зник у небесах просторих
З мрією про зустріч при свічах.
І заснув аби у снах прозорих
Знов побачить сум в її очах.
14.04.2016.

Як лісові мешканці будували міст

Казка - байка

На острові, що в нетрях поринає,

Зібрались звірі, і на галявині кого лишень немає!

Зайці стоять убоки узялись,

Моторні Білочки й собі в юрбу зійшлись,

Ведмідь, Бобер, Козуля та Їжак,

Щось жваво обговорюють- не вияснять ніяк.

До них невдовзі і  Лелека прилетів,

І ділову дискусію завів:

- Я щойно пролітав над нашими краями,

На міст поглянув, він же цими днями...

Якщо його не зремонтуєм,будем без моста,

А це погодьтеся, вже справа непроста.

І острів буде пасткою для нас,

Якщо не приймем мудре рішення в цей час.

Уважно слухали Білки Лелечину промову,

Бобер пропонував зробити переправу нову,

Зайці ж відстоювали думку про ремонт моста:

-Ідея не нова, але дешева і проста.

Та ось у центр кола вийшов Їжачок,

І приєднавсь до дискусійних балачок:

- Старій свитині - гріш ціна,

Водою швидше підмивається й стара стіна.

Тому ніж кошти у ремонт вкладати,

Я пропоную новий міст побудувати!

- Розумно сказано! - погодився Ведмідь,-

Але своїми силами нам задум не здійснить.

Я пропоную мешканців до гурту запросити,

І разом дружно цей проект обговорити.

- Я оббіжу і всіх проінформую,- Козуля відказала,

І щоб швиденько всіх зібрать до лісу поскакала.

Та як годиться, в справах ділових Сорока - Скрекотуха

Не може дзьоб не всунуть свій й не набрехать під вухо.

Тому розмову цю підслухала лукава,

І полетіла скрекотать наліво і направо.

Ось під пеньком Кабан - Іклан їй на шляху зустрівся,

І про новини запитать, він як завжди, не забарився:

- Що нового почула ти,Сороко - Скрекотухо?

Тут Білобока з гілки "стриб" - й підсіла вже до вуха:

- Розмова йдеться про місток,

Що поєднав наш острів й бережок.

І хто ж ти думаєш цю бесіду завів?

Ведмідь, Бобри, дві Білки й декілька Зайців.

Дискусія там точиться цікава...

Одні наполягають - необхідна переправа,

Інші за те, щоб міст ремонтувати.

Ідея Їжака - новий побудувати.
Кабан єхидно посміхнувся,
І  з стрічним запитаннячком звернувся:
- А хто окрім Михайла міст  там буде будувати?
Хвостом Сорока різко повела і з гонором відповіла:
-Зайці, хоча не сильні, так прудкі,
Білки - вони ж проворні і повороткі,
Бобри, бо  міцні зуби мають - найбільше дерево спиляють.
Ну а Їжак - це просто якісь жарти,
Невже персона ця уваги варта?
Кабан уважно слухав і жолуді жував,
Як тільки проковтнув - з сарказмом відказав:
- Ну і бригада, маю я сказати,
Цей міст ніколи їм не збудувати!
А щодо мене - думка тут одна,
Не осідлати дикого їм Кабана!
В той час, як про новини Білобока скрекотала,
Козуля до Єхидни в гості завітала:
-Ви, пані, часто переходите місток
З метою, щоб зійти на інший бережок?
А чи помітили Ви деякі дрібниці,
Що міст прогнувсь і ледве не торкається водиці?
Тож завтра будуть всі збиратися на раду,
Про це я мушу повідомити всю лісову громаду.
Звичайно, міст не може сам зремонтуватись,
А отже, вранці всі разом ми мусимо зібратись...
Свою промову не закінчила Козуля,
Єхидна фиркнула й пішла,
А потім гордо все ж відповіла:
- Пораду слушну можу вам я принагоді дати:
Хто розум має - той не буде будувати.
Престижну я освіту здобувала,
В той час, як Білочка по гілочках стрибала.
Нічого тут не вдієш - Білка мусить будувати,
А я продовжу дисертацію писати.
Та зачекай, ще хочу вас в однім переконати:
- На острові порядки наведіть,
А ви вже заходились будувати!
Словами вдячності Козуля відказала,
І час не гаючи до Лиса поскакала.
-------------------------------------------
Ось і будинок Лиса, на палац він схожий:
Стоїть прислуга і не кожен в нього вхожий.
Тож швидконога попрохала пана нагукать,
Щоб деякі новини розказать.
Ось гречний Лис на ганок повагом ступає,
І до Козулі красномовно промовляє:
- Тут пані Скрекотуха пролітала,
Про все вона достопну розказала,
Тож вибачте, проінформований я вчасно,
І хвилювання звірів розумію вже прекрасно.
Скажу, що будівництво міг би я фінансувати,
Аби переконався в тім,
Що позику спроможні ви віддати.
Хто з проектантів дасть гарантію мені,
Аби не гріб я потім по пісочку на спині!
А без залога, вибачте, потрапити можливо у просак
Отож відважитись на крок такий
Погодиться хіба що лиш простак.
Я думаю, що суть питання зрозуміла...
Не встиг закінчить Лис,
Сорока знову підлетіла:
- Затіяли таке, без сліз не передати!
Грошей в кишені пшик,
За що зібрались будувати?
А на чужий, як кажуть, коровай -
Роток не розкривай!
- Поглянь, яка ти ділова!
Дістали за живе мене твої слова,-
Не стерпіла Козуля й відпалила,
Бо та важливу справу на нівець звести хотіла.
Козуля знала добре гонор лепетухи,
Переконалася не раз у підлабузництві брехухи.
Пообіцяй Сороці сиру чи ласощів побільше -
Брехню за правду видасть аж ніяк не гірше.
Тож лісова красуня гордо стала в позу,
Щоб довести лукаву до неврозу.
А Скрекотуха перед Лисом так і сяк.
Лис натяк зрозумів - і кинув їй кістяк.
- А це за праведні твої труди,
Тому лети туди, де не була ще ти!
Лис повагом в хороми пописав.
Такий поважний! Що ж, собі він ціну знав!
Козуля знов:
- Ну що, не куштувала ти таких ще страв?
Отож поклюй, і з розумом зійдись!
А до громади більше не поткнись!
Впіймаєм - пір я з тебе полетить,
Напевне не судилося тобі у гурті жить.
Помчала вже Козуля, мов стріла,
Аби Сорока підла перша на майдан не прибула.
Красуня думала як друзям розказати,
Що звірі острова цього
Не хочуть участі у будівництві брати,
Бо справа ця для них, як дірка у кишені,
Просуниш руку - лиш повітря в жмені.
Аж ось галявина...
Чекає на Козулю тут лісова громада,
Новинці радісній ну хто не буде радий?
------------------------------------------------

Красуня дипломатом була гарним,
Тому подумала, що все розповідать не варто.
Тож почала вона словами так:
- Сьогодні гарний день, і це - прекрасний знак.
А будівництво треба починати,
Щоб до настання холодів ми встигли міст побудувати.
Я сповістила мешканців на острові усіх...
І гурт заметушивсь, почувся жвавий сміх.
Ось в центр кола вийшов Їжачок:
- Давайте будівництво розпочнем без зайвих балачок!
Бобрам, чекаючи новин, набридло спочивати:
- Тож ми мерщій йдемо дерева в ліс пиляти!
- А я рубангком буду кору в них знімати!
Працюють Їжачок й два брати Борсуки,
Ведмідь пішов носить вже спиляні дрючки,
Зайці за молотки взялись, а цвяхів -то немає...
Та не біда - один із них із дощок настругає!
Лиш дятел дірку продовбає,
Як інший Заєць вже дрючки цвяхом скріпляє.
Білки смоли із хвої назбирали
І всі щілини в акурат зашпаклювали.
Лунають з острова веселий крик і стуки,
І чути пісню пилки і рубанка перегуки.
Готується й обід.Поки кипить в котлі,
Козуля порядкує швидко на столі:
Поставила горіхи, моркву і грибочки,
Горщечок меду, поклала хліба декілька шматочків.
Собі, як зазвичай, салатик із травиці,
Узвар зварила з ягідок кислиці.
Ось закипів куліш, Козуля б'є копитом об казан -
Лунає дзів гучний. Почув його й Кабан.
Він зрозумів, що певно міст будують,
Але його ці звуки, як не дивно, аж зовсім не хвилюють.
Ідуть натомлені усі, щоб трішки відпочити.
Аби поїсти, й сил набравшись, справу завершити.
Та час іде, і не кажи ти "гоп",
Поки не буде зроблено останній крок.
Громада дружно кілька тижнів працювала
І новий міст таки побудувала.
Настала мить святково працю завершити
І перехід із берега на острів лиш благословити.
--------------------------------------------------------
А підсумок підвести Ведмедя попросили,
І в гурт, щоб річ сказав,всі разом запросили.
Ведмідьповільно та  упевнено ступав,
Від всього серця він промову так почав:
- Ми справу нелегку цю дружно починали,
І ні на кого вже надій не покладали.
Всі працювали добросовісно й завзято.
За невеликий строк тут зроблено багато.
Тож кожен мешканець отримав подарунок,
Дорожчий він за банківський рахунок.
Це будівництво згуртувало нас,
Тут кожен показав свій професійний клас.
Тепер ми маєм досвід в справі цій,
Тож допоможемо громаді не одній.
Я вдячний всім, хто залучився до корисної роботи,
Ми збудували міст новий- позбулися турботи!
Промову оплесками всі вітали,
А із кущів Кабан,Єхидна й Лис крадькома визирали.
Помітив їх Їжак, а виду не подав,
А ось Лелека правду - матінку сказав:
- Я бачу крадуться добродії лихі,
І мріють через річку плавати сухі!
Тож побажать їм хочеться удачі,
І щоб були вони не хитрі, й не ледачі.
А коли міст ми дружно будували,
Ці братці про прибутки мізкували.
Для тих, хто працював - смачний тепер калач.
А хитрим ледарям - хоч сядь тепер та й плач.
Гуртом, як кажуть, легко й батька бити,
А ледарям навчитись треба різочку любити.
Аби самому воза потягти,
Спочатку треба ремінь затягти.
Тому, щоб ремінь той не парервати,
Навчитись мусим разом працювати.

Про хитрого Лиса і дружну родину

Казка - байка

Пролог
Держава наша - спільний дім,
Всім має житись затишно у нім.
Прибрать оселю - справа мов проста,
Та потребує досвіду вона.
Моїх героїв хай навчить життя,
Щоб обновить житло - збереться разом вся сім я.
Так хай щастить у починанні цім,
Аби жилося затишно усім.

Зайчисько сірий років сім
Збиравсь полагодити власний дім.
І ось нарешті обійшов своє житло,
І так промовив:
- Як на зло, покрівля світиться дірками.
Зітхнувши важко, безпорадно лиш розвів руками.
Поглянув вбік, а там вікно перекосилось, прогнило...
А вгору погляд підведе, димар ось - ось і упаде.
І Сірий в розпачі й журбі
Сів на пеньок й роздумує собі:
- Де ж на ремонт грошей узяти?
Чи до братів - Зайців в сусідній ліс зганяти?
Нехай порадять що і як,
А може допоможуть,
Як - не- як одна родина і сім я!
Від цих думок збодрився духом,
Повеселішав, й не повів за вухом,
Як Лис у нього за спиною
З явився велетенською стіною.
Сіренького тут почало уже трусити,
І Зайчик Лиса лагідно почав просити:
- Шановний пане, певно так,
Що ви в цих справах вже мастак.
Я власну хижку хочу поладнать,
Чи не могли б мені де в чому підказать?
Лис випроставсь, немов підріс,
І буркнув гордо так собі під ніс:
- Коли мої поради треба дуже,
Я ними поділюсь з тобою, друже!
Вухань зопалу подих перевів
Й до стрічного знов річ таку завів:
- Ви, пане,звідки? З цих країв?
Я модний капелюх на Вас узрів,
Піджак немовби теж, якийсь... не те...
В руках, дивлюсь, торбинку держете,
А біля шиї, наче якийсь птах...
Чи то з перелюку рябить мені в очах?
Лис усміхнувся виважено:
 - Так, помітив ти - це смокінг, не піджак,
Пасує до лиця мені ще й елегантний фрак.
Про капелюхи й думать годі,
Вони давно уже не в моді.
Я на охайну голову циліндр одягнув,
Бо не тутешній я, невже ти не збагнув?
І у руках у мене - партмане,
Воно завжди підтримує мене.
-То ж бачу Ви заможний чоловік,
Мені цього не заробить повік!
Ось хочби якось хижку поладнати...
Та лише де на все це кошти взяти?
У Лиса очі засвітились, мов жаринки,
І з пропозицією не затримавсь ні хвилинки.
- Всі ми, подам й тобі я слушний знак,
Давно живемо за законами ось так:
Тобі я гроші в борг даю на певний срок,
А ти подумай, й зробиш виважений крок.
Борг віддаси, як будуть гроші - через певний час.
Я переконаний - це вигідний контракт для нас!
І кілька днів промчали, наче мить...
Ось Лис до Зайчика з покупками вже мчить.
Привіз він цвяхи, дошки і цемент,
Для Лиса - це сприятливий момент.
Бо знає він, що Зайчик наш, трудяга
За весь свій вік не розрахується бідняга.
Та Сірий мріє про ошатний дім,
Що заживе з сім єю дружною у нім.

Отож від сходу сонця і до ночі
Зайчисько заклопотаний в роботі.
Постійно чути біля хижки стук і грюк,
Трудяга від роботи зблід і схуд.
На хвильку лиш прихилить голову до ліжка:
З являється палац й зникає вбога хижка:
Ось бачить крізь шибки в хоромах щось мелькає,
Впізнав -Лис із компанією справжній пир справляє!
І сниться далі,що і сам він в дім заходить,
Та через мить якусь прислуга Зайця геть виводить,
А дворовий мерщій вже розтлумачує йому,
Що на таких пирах,Сіренький замалий занадто птах.
Проснувся Зайчик, мокрий весь від поту,
Промовив тихо:
- Ну і сон! - і знову за роботу.
А Лис в той час хвалебні оди Зайчику співає:
Трудись, будуй майструй і мрій,
А не повернеш борг - будинок буде мій!

Ось літо пролетіло, осінь по садах гуляє,
І в Зайчика вже дім, немов палай сіяє.
Все в нім охайно, вміло, до смаку,
Опанував у будівництві Сірий декілька наук.
Щоб показать, як вміє майструвати,
Він вирішив увесь свій рід зібрати.
Також планує Лиса запросити,
Бо що без нього він би міг зробити?
І ось настала довгождана мить -
Родина дружна з подарунками вже мчить.
Брати Зайчиська вихваляють на усі лади,
Лиш Лис мовчить - ані туди,  ані сюди!
І скоса тільки гляне, наче щось чекає,
Як кажуть: курі сплять - Лис не дрімає!
Зайці - брати вже майстра привітали,
Багато дружніх, теплих слів сіренькому сказали.
В будинку чути сміх,і музика лунає,
А Лис сидить і пильно споглядає.
На разі вже компанія втомилась,
І у господі повна тиша встановилась.
Зайці уже збирались спать лягати,
Та Лис підвівсь і річ почав тримати:
- Ось хижка, зараз - це розкішний дім,
І всі ви заночуєте у нім.
Тож має Зайчик неабияке житло,
За мій рахунок зремонтоване воно,
А прийдуть холоди із лютою зимою,
І я ж повинен мати дах над головою!
Тому наказую за місяць борг зібрати,
І в срок зазначений з процентами віддати.
Якщо не буде виконано цю угоду,
Я оселюсь у Зайчика господу.
Компанія спочатку щось гуділа,
А як скінчив Лис річ - неначе оніміла.
Поважний спонсор вже пішов відпочивати,
А Сірий вуха опустив-
Нічого він не міг у відповідь сказати.
Святковий найстрій у Зайців звичайно зник,
Холодну тишу, мов залізо, голос ватажка пропік:
Що маєш вдіяти? Як бути?
Отак зумів підступний Лис тебе надути!
Як гарно кругом пальчика обвів!
Зайців принизити?! Як він собі посмів?!
Хоч ми слабіші і грошей не стільки маєм,
Та в дружбі заячій давно ми толк вже знаєм.
Тож кожен мусить на городі все зібрати,
І якомога швидше розпродати.
Та довго не патякали, все швидко порішили,
Мерщій збирать врожай всі дружно поспішили.
- Оце дива!- прокинувсь Лис,
Зайців в будинку вже нема.
Зайчик - простак теж певно збрів
Від страху про повернення боргів.
Тепер хазяїн я у цій господі,
І у дворі, і навіть на городі.
А за городом, де лісок,
Я бачив гарних курочок.
Як по дворі поважно походжають,
Про Лиса хижого і в подумках не мають!
Ось так розумно можна спланувати:
В достатку жити і не працювати
Хай нерозумний Заєць гнеться від роботи -
Я ж заживу в достатку й без турботи.
Тож миттю ось знайду для курочок чавун...
Аж зирк в вікно - Зайців біжить табун.
Від здивування Лис не встиг поміркувати,
Як вся компанія іде уже до хати.
Зайці у коло стали, щось шумлять,
Лис зрозумів - про гроші гомонять.
А вже за мить найстарший із Зайців
Таке ось Лису відповів:
- Ти грошей дав у борг і думав обдурити,
Та мріяв Зайчика помешкання лишити?
Для Сірого повчанням буде цей урок
.І Заєць Лису повернув боржок.

Як в борг береш - дивись, хто пропонує дати
Не спокушайся на низькі проценти,
Врахуй усі найнебезпечніші моменти.
В таких як Лис, то краще позичок не брати,
Якщо не хочеш залишитися без хати!

Inter nos

Розриває терпіння душу,
Мов закладений динаміт,
Я зневагу розвіяти мушу
Сірим попелом на граніт.
Корінь зла у добрі посаджу,
І сумлінням  його поллю.
Без вагань буду вірить в мрію,
І від заздрості грунт прополю.

Про Орла і пташину громаду

Казка - байка

У лісі взимку важко виживати,

Тож багатьом пташкам доводиться страждати.

Хто долетів до сонячних країв - щасливу долю має,

Хто в ріднім краї залишивсь - той голову ламає

Як вижити, щоб з голоду не вмерти,
Щоб хитрий Кіт не встиг тебе роздерти,
Щоб часом в пошуках зерна з самого ранку

Не встиг господар зачинить фіранку.

Бо вистраждана воленька ота 

Не може замінити сита клітка золота.

Тому пташина вся громада
Злетілась до майдану на нараду.
Пищать, щебечуть,цвірінчать-
Нічого тут не можна розібрать.
Отож, щоб лемент всякий припинити,
Гроза- Орел спустивсь з -за хмар птахів мирити:
- Під снігом важко, що знайти синиці.
Від холоду багато гине птиці.
Непосидючий і проворний Горобець,
Який би він не був там молодець,
Не знайде крихти хліба, коли задме, завіє.
Гадаю, що від холоду він швидше задубіє,
Ніж енергійно буде все стрибати біля хат,
Який би там з господарем не був у нього блат.
Та важко буде й Шишкарю лісному,
Бо складно в цей період пережить одному.
І щоб там всі про героїзм не говорили,
А в цей момент потрібні спільні сили.
Тож хочу виголосить вам свій план простий,
Він допоможе вижити в період цей складний.
Я пропоную вам, до настання зими,
Створить комору для громади.
Вважаю, в час скрутний їй кожен буде радий.
- Як смієш нам ти нісенітницю цю говорити?
Я мушу день довбать на дереві кору, личинки добувати,
А потім необхідно все комусь оце віддати?
-Для чого все? Ти частку принеси,
А буде голодно, тоді її з їси.
Ми створимо комору й оберем комірника.
Тож голосуймо,в кого є довіра до Шпака!
І за хвилину вся громада підняла пташині крила,
І стало видно,що ідея всім ця зрозуміла.
Всі будуть часточку до спільної комори віддавати,
А взимку залюбки усе це споживати.
Як м ясо для Орла за час тривалий можна зберегти?
Сорока, бач,допетрала у чому хліб і сіль
І полетіла збовтати вже зварений кисіль:
-Бач,Орле, ти великий птах,
І над собою сам створив надійний дах.
Ти не їси зерна, комах,а крихта хліба
Для тебе не пожива,
Бо ти смакуєш лиш м ясиво.
Чим зможеш ти комору загрузити?
Суха комаха і зернина збережеться,
М ясо ж буде гнити.
Невже усіх ти хочеш отруїти?
- Ось так і думав я - ти й прилетіла.
І ця розмова слушна і до діла.
Тож завдання у тебе не складне,
Усім, й окремо кожному тороч одне:
" Орел свою частину буде вносить чесно,
Але чи буде це корисно?"
А за твою - то праведну роботу,
Віддячу щиро й проявлю турботу.
Тож доручаю я тобі птахів контролювати,
Аби могла достойно виживати.
Мерщій Сорока полетіла скрекотать.
Брехать і бити байдики - простіш ніж працювать.
Усім розхвалює - Орел розумний птах,
Пройшли часи, коли  лише наводив жах.
Тепер про кожного, як батько, тільки дбає,
Закони справедливі між птахами встановляє.
Йому і коле,і болить, коли він знає,
Що комусь з птахів погано стало жить.
Птахи задумались від користі орлиного м ясця,
Бо скрекотуха торохтить про задум без кінця:
Всіх закликає думати і щось робити,
Аби усю провізію навмисне не згноїти.
Тому весь гурт і висловив Орлу довіру,
Щоб він приносив частку в міру,
М ясце нехай йому - приносить лиш зерно,
Бо добре зберігається воно
Дні пролетіли швидко, і робота впору.
Птахи проворненько зерна зібрали гору,
Сухих комах, насіння і шишок,
Не голодно зимою буде для пташок.
Орел лише нічого не здавав,
Приніс лиш раз пучечок сухих трав.
Ось випав перший сніг і морозно в повітрі
Пташки збиратись почали на вітті:
- Давайте із комори роздавать пожитки, -
Синичка цвірінчить.
Сорока ж каже:
-Почекай, без  них ще можна жить.
Нехай лише задме і затріщить, І всім тоді нестерпно стане жить.
Відкриємо комору повну страв,
І нагодуємо усіх, хто про запаси дбав.
Погодились.Орел промовчав лиш,
А сам подумав:
-Поговоріть, кіт не злякався миш!
Час швидко плине, зима лютує, свище.
Всі горобці у стріхах й на горищах.
Синички ближче до людей,
Граки шниряють в селах,
Тож дні настали невеселі.
Ось щось шумить і шелестить -
Це зграя до комори вся летить.
А біля неї вже Орел з Сорокою сидить.
-Давайте роздавать пожитки,
Час настав провізію  дістати,
Скрутні часи.
Господар вже не викине собаки з хати.
Зима лютує, снігом замітає...
Сорока з гонором:
-Орел цю пропозицію вітає!
Але ідею він подав,тому годиться,
Щоб віддала йому зерна свого Синиця.
Насінням, щоб Шишкар з ним поділився.
Орел же розумово теж трудився!
Нехай відділить Дятел комашок,
А то мовчить, соромиться дружок!
- Цього не буде! - войовниче Гобець стрибнув із віття,-
Спромігся принести за весь цей час Орел пучечок сміття.
Нехай поласує травою,
І в той же час поділиться й з тобою...
Не встиг Орел розправить горді крила,
Як вмить Сорока відлетіла,
А вся пташина зграя на Орла напала,
Поки ця войовнича птиця всіх не обікрала.
Тут стало жарко, як в печі.
Проснулися від галасу Сичі:
- Невчасно вимагати дармовенькі калачі!
Свої думки сказали й мудрі Сови:
- Про махінацію не може бути й мови!
Якщо тебе приваблює ідея ця стара -
Трудися чесно для загального добра.
Тому Орел, закльований пташками,
Віднині і літає одиноко між хмарками. 

Художник

                                                               Образок
                                                                                   ...До людей хились, небого,
                                                                                      Люди привітають.
                                                                                                 Т. Г. Шевченко
Стою на високій скелі і дивлюся вниз.Відчуваю безмежний простір кожною клітинкою вільної душі, а широтою думки лину над безкраїми просторами людного міста.
Дніпре - Славуто! Сьогодні ти спокійний і тихий, води твої спокійні й прозорі, а вчора, пам ямаю, ти ревів і вирував, сильний вітер гнав високі буруни твоїх темних хвиль.
Дивлюсь у водяну безодню і думаю: " Який же дивний, неповторний і жимерний цей світ!Скільки у ньому протиріч і контрастів!"Учора було тихо і ясно, а завра, можливо, буде туманно і сиро;вранці - мирно і спокійно, а ввечері - тривожно і страшно.

Добро і зло...Радість і смуток...Дружба і розбрат...Як все воєдино нерозривно і міцно сплелося - і це сплетіття людині не під силу розірвати.

Початок і кінець, а де ж межа між першим і другим? Ми  намагаємося побачити хоч би умовну лінію, знайти таку формулу, аби жити з вірою в силу світла, добра, правди, в силу краси і величі людської благочестивості.
Я не змогла стримати свої думки, тому вони вирвались і полетіли стрімкими птахами у важке сьгодення....

Сидить жебрак - обірваний, обшарпаний, засмальцьований.Поряд з ним  на асфальті - кашкет.Проходять перехожі, стурбовані і заклопотані, і головне - вони майже не помічають його. Та все ж, коли - не - коли добрі люди нахиляться та кинуть монетку, а бездушні - зневажливий погляд. Чи задумувався хто з перехожих, чому тут сидить цей сердега? Не знаю...

Лівою рукою він переминає полу піджака. Пальці чорні, порепані.Бруд в ївся у пори потрісканої згрубілої шкіри. Такі руки не від безділля, не від важкої роботи, такі руки - від нещасної долі.
Ким же ти був, чоловіче? Коли спіткало тебе горе?Може ти був шофером, а можливо - бізнесменом? Та зараз це не має значення, бо ти - жебрак. Чи запитав у тебе хтось із перехожих про твоє минуле? Я переконана - ні...Тому що кожен з них живе в умовному панцирі, який захищає і відгороджує свідомість від розуміння суті чужих проблем.

А ось власні негаразди людина не в силі втримати у цьому панцирі, бо він - тісний.
Цей чоловік прийшов до людей, шукаючи розради і допомоги.
Сьогодні він - нещасний, а ще вчора був талановитим художником.Його картини прикрашають холи "хатинок" заможних олігархів, це він розмальовував стильні приймайльні приватних фірм, створював найвигадливіші декрації для приватних салонів. Він заробляв немалі гроші, а зараз у цих панів вистачає щедрості хіба що на те, аби кинути поспіхом гривеник.

Сьогодні він сидить на прощі біля храму, а не так давно цей майстер розписував його стіни.Усі, хто заходять сюди, дивуються майстерності і таланту людини, яка створила цю красу.
Сьогодні він - жебрак.Чому ж, небого, ти не знайшов фарб,  щоб намалювати  бездушність тих людей, яким розмальовував маєтки?

Мені боляче у тебе про це запитати, бо я й сама знаю, що ти скажеш? Але переконана у тому, що велич душі неможливо намалювати навіть тисячами відтінків, іі не можна оцінити кількістю грошей, не можливо виміряти ані найбільшими, ані найменшими мірками. Сьогоднішнє життя нагадує аукціон, де продається все, і купити можна все, але не чула жодного разу, аби виставляли лоти на людяність, доброту, співчуття і порядність.

Сидить художник - жебрак. Поруч пробігають перехожі: хто до храму божого, хтось - на аукціон, аби придбати нерухомість чи промисловий об єкт.

Художник спостерігає: у його творчій уяві народжується картина, яку він ніколи не зможе намалювати, бо втратив праву руку. На обличчі у митця з явилася посмішка.
Закінчився аукціон, а служба у храмі продовжується. Чи придбали щось із ціх заможних людей для себе - невідомо. Але всі і вони пішли до храму. Чому? Можливо відмолювати гріхи, а можливо просити Бога допомогти вгамувати ненаситну натуру. Але певно ще й тому, шоб помилуватися розписами, які  створила талановита людина, та відшукати в глибині хоч часточку стремління до покаяння.
І дасть Бог - кожен з них зрозуміє, що талант любити людей ні на жодному аукціоні купити не можна і ні за які кошти.
Художник - жебрак щиро посміхається. Він розуміє все, але не має змоги створити майстерну  картину людській  черствості. І певно - це добре. Бо хто б купив її? Але ж кожен шукає витвір, у якому поєднані  краса і гармонія.

Висить картина у кімнаті на стіні

Висить картина у кімнаті на стіні,
Про рідний дім нагадує мені.
Барвиста гладь на білім полотні
Розкаже про мої щасливі дні.

Пейзаж знайомий мама вишивала,
Коли свій смуток в серці тамувала.
Із уст жіночих музика лунала,
А на тканину вправно гладь лягала.

Ось на картині соняшник лапатий,
Нагадує про дім теплом багатий,
Про односельців - трударів і працю їх святу,
Що на ланах зростили  ниву золоту.

Тут колоски вівса, пшениці, жита.
Хай юнь зроста в роботі працьовита.
Тож хліб, що мозолясті   руки сіють,
Серця жіночі їх плекати вміють.

Є на картині півники і м ята -
Людське життя на кольори строкате.
Образи й біль уміє час прощати,
А біль душі - тертіння лікувати

Висить картина у кімнаті на стіні,
Настане день - віддам її доньці .
Аби вона бабусю пам ятала,
А рідний край, щоб завжди шанувала.

02.03. 2011р.

Фестивальукраїнської  народної пісні
Ведучий
Україна здавна славиться своєю гостинністю, багатою і смачною кухнею. Борщі та пампушки, паляниці й галушки, вареники й ковбаси, печеня й напої з фруктів і меду відомі далеко за межами України. Наша національна кулінарія нараховує сотні рецептів.
Ведуча
Деякі страви мають багатовікову історію, як, наприклад, український борщ. Для більшості страв характерний складний набір компонентів. Наприклад, для того ж борщу їх потрібно до двадцяти. А рецептів цієї страви відомо понад тридцять: полтавський, волинський, чернігівський, галицький, львівський, селянський, дніпровський та ще багато інших.
Ведуча (звертається до глядачів)Ану, друзі, відгадайте загадку:
Химерний, маленький,
Бокастий, товстенький,
Чимось смачним напхався,
В окропі скупався.
(Глядачі відповідають: «Вареник».)
Правильно, вареник. Тож настала черга показати себе столу «Варенички непогані, варенички у сметані». Це учні … (називає номер та літеру класу) класу.

Наперед виходить шеф-кухар

Шеф-кухар
Вареники на столі українців — це домашнє урочисте застілля, затишок і тепло домашнього вогнища. Ця страва завжди доречна — і в піст, і у свято. І на сході, й на заході, і на півдні та півночі України — всюди гостя зустрінуть вареничками. «Вареники на стіл — біда за поріг», — каже народна мудрість. А вже начинок для вареників не перелічити. Із сиром, м’ясом, капустою, картоплею, вишнею — це традиційні начинки. Такі варенички варять по всій Україні. Але є й особливі рецепти. На Поліссі відомі вареники з гречаною кашею, сухими грушами, ягодами чорниці. У Причорномор’ї гостей пригощали варениками з рибним фаршем. А в Західній Україні ґаздині подавали на стіл «шляхетні» вареники — з телячою печінкою, перекрученою з салом, цибулею та перцем.
«Панами на всю губу» почувалися вареники на столі. Недарма в народі про багату, веселу людину казали: «живе, як вареник у маслі». І дійсно, варенички люблять поливку. «Вареник без поливки, що церква без хреста». Яка поливка? Це і сметана, і смажена цибуля зі шкварками, і масло. «За те ми вас, вареники, величаємо, що в сметану вмочаємо», — жартують українці. Великого пана цяці — так називали вареники з ягідною начинкою. Вони потребують особливої поливки, скажімо, меду або фруктового сиропу.
Ведуча
Жодне свято в Україні не обходилось без вареників. До Святвечора — вареники з картоплею та капустою чи грибами. На щиру Масляну — із сиром та маслом. На веселі молодіжні посиденьки на свято Андрія — з «пхиком» або «пирхуни». Ліплячи вареники для парубків дівчата-бешкетниці у два-три варенички загортали пісок, борошно, вовну.
У деяких наддніпрянських селах «варениками» називали останній день весілля. Гостей частували варениками з картоплею, сиром та капустою.
Ведучий
Смачна наша українська кухня, щедра, як душа нашого працьовитого народу.
Ведуча

Сподіваємось, що вам було цікаво послухати про її страви. Ну а зараз, гості дорогі, запрошуємо до частування. І на останок хочемо побажати від щирого серця: смачного вам! Куштуйте на здоров’я та добрим словом господарочкам віддячте.         
                                                                                               

Миттєва зустріч

В осінню тишу вечорову

Зайшла красуня гонорова.

Свій плащ яскраво - бурштиновий

Фортово скинула з плеча.

Поважно сіла, наче вдома,

Взяла старі фотоальбоми

Й під спів музики - казанови

Вдихнула в ноти почуття.

Як грала,  скрипка мов ридала,

Й до болю душу розтинала

В пітьмі мовчазній,та благала

Знайти розраду й каяття.

А мить підкралася таємно,

Омила слізьми душу темну,

І в дощових струмках плачів

Журба розмокла від дощів.

Цю гру душею  я  відчула,

І легко, з трепетом вдихнула

Чарівну музику, й величну

Красу миттєво - блискавичну.

В осінню тишу вечорову

Пішла панянка гонорова,

Плащем махнула феєрично

Й тихенько зникла загадково.

Красуню буду уявляти

І в снах до неї розмовляти,

Струшу дощем із парасолі

Й полину в спогади поволі.

04.11.2015

Стріла я замріяну дівчину

Стріла я замріяну дівчину,
Милу, з теплим поглядом очей,
Мов скупалась у гірських озерах,
Й огорнулась в сутінки ночей.

Молода, красива й легковажна
Танцювала в лузі на траві,
А природа - матінка втішалась,
Ій пісні співала чарівні.

Юна Мавка у танку кружляла,
Бісики пускала Лукашу.
І берізкам коси розплітала,
Засівала квітами в саду.

Молоділа, голосно сміялась,
І неслось відлуння у поля,
Де земля із трепетом  чекала,
І снігами  змучена  рілля.

І красуня вправно розсівала
Зерна, що ростила, мов дітей.
А селян  відверто дивувала
Працею на благо для людей.

Ось така вона - весна - красуня.
Гомінка, невтомна, і  п янка.
У коханні ніжна, щедра в праці
Творча, динамічна і легка.
07.04. 2016р.

Присвята

Ой чи знала та голубка, як їй воркувати,

Коли син ішов єдиний свій рід захищати.

Голосила на колінах перед небесами,

Та поклони низько била перед образами.

Хай летять на схід соколи з козацького краю,

Неньку- землю захищати від дикої зраї,

Від брехні і зла сусіда, що братом нарікся,

А в тяжку й лиху годину від миру відрікся.

Ой чи знала та голубка, коли воркувала,

Що зозуля - одиначка вже про смерть кувала.

Облетіла край козацький і Дніпро - Славуту,

І влила в душу голубки гіркую отруту.

Та недовго виглядала з буремного сходу,

Прилетіла тяжка звістка для їхнього роду.

І лились гіркії сльози, а рана ятріла,

Як побачила синочка - впала і зомліла.

Що ж ви, браття, наробили?Чи Бог про це знає?

Пташенята малі плачуть,бо тата немає.

Чом у душі ваші злії змії яд пускають,

А з вуст ваших неправдивих кулі вилітають?

Досить неньку - Україну градами крушити,

На святій землі вкраїнській кров невинну лити!

Плаче, квилить і голосить до Бога взиває.

Хай почують й отямляться,Господь всім прощає.

16 липня 2014р.

Літературні диктанти за твором Михайла Старицького «Оборона Буші»

                                            Цифровий диктант

1.Скільки пар волів тягли бабу?

2. Скільки завзятців Вернидуба вирвалися із льоху, у який прибувала вода через пробоїну.

3. Які втрати понесли козаки  Вернидуба під час взяття греблі?

4. .Скільки поранених  прислав батько Орисі після бою?

5. Якого року відбуваються події в повісті ?

6. На якій відстані стояли  війська під гетьманством Потоцького й Лянцкоронського від фортеці?

7.Яка була чисельність війська гетьмана  Потоцького й Лянцкоронського?

8. За скільки днів до нападу ворога сотник Завісний отримав наказ полковника Богуна?

9. «А скільки приходиться на козака тієї погані?»

10.Скільки гармат за наказом Лянцкоронського повинен  установити  на греблі Чернецький  під час штурму  Буші?

11.На якій відстані були розташовані загони головних потуг ворогаза вузьким та стрімким узвозом?

12.Скльки баб залишили козаки у містечку?

Відповіді: 1. - по три пари волів; 2.-  40 осіб; 3. - 2 загиблих, 3 поранених; 4.- двох;5. – 1654 р.; 6.- за півмилі; 7.- двадцять тисяч;8.- за 4 дні; 9. – « голів двісті на християнську душу».10. – дванадцять;11 –сажнів за двісті від греблі;12. – чотири.

                                       Цитатний диктант

Чий це портрет?

1. «…стоїть … з золотою китицею на правому плечі; високий, широкоплечий, з сивими довгими вусами, з шрамом на лівім виску, він подібен до могучего дуба, що нажив собі силу під бурхотом бур. Ліворуч за ним стоїть молодий ще козак красень…»

2. « Ліворуч за ним стоїть молодий ще козак красень …, з чорними, ледве закрученими вусиками, з підголеною хвацько чуприною, з ознакою хорунжого на лівім плечі…»

3.«…її струнка постава, закутана сизими хвилями з кадильного диму, здається легесенькою, прозорою. Вродливого личенька риси і елегантні, й шляхетні; в чорних, стиснутих трохи бровах криється непорушна воля й відвага; карі очі з-під довгих темрявих вій палають вогнем; па мармуровім чолі лежать не дитячі думи, хоч у виразі уст пишає дитяча краса…»

4. «На ліжку, до подушки припавши лицем,…лежить непорушне; тільки часами ледве примітне здригаються плечі у неї. Спала з неї намітка і одним кінцем на подушці звисла, а другим долі лягла; коса вибилась з-під кораблика і, звинувшись химерним вузлом, неслухняно лягла на плечі;одно крило плахти відхилилось свавольно і виявило огрядну ніжку, узуту в червоні чобітки з срібними підківками. Тільки на частині голівки, на заломі коси та на одному плечі лежать світові плями, а решта в темряві з наметика потонула.»

5. « Зборонець був огрядний і стрункий — красень юнак; його біле, благородне чоло обмежали золотисто-каштанові кучері, на виразнім обличчі світились ласкою і відвагою сині очі.»

6. « На порозі сиділа, наче статуя, склавши на підобгатих колінах руки й схиливши безнадійно голову, обважнілу від надсильних страждань. Дівчина окликнула , але остання не поворухнулась навіть, так далеко була вона в той час від цього місця.»

7. « Від надмірної напруги сил пекучі сердечні болі її непомітно німіли і мозок визволявся від бурі хвилюючих дум; одна лишень думка панувала над ним повновладно: це вспіти довести задумане діло до краю і ошарашити радіючого ворога; якесь нове шпарке почуття охопило всю її істоту,— це було солодке почуття близької помсти...»

Відповіді: 1.-  Михайла Завістного; 2. – Островерхого; 3.- Орисі; 4 – Катрі; 5. –Антося;6.- Катрі; ; 7.- Орисі;

Цитатний диктант

Чиї це слова?

1.     «Братіє і друзі мої, хреста цього оборонці, на нем же розп'яхся за гріхи наші син чоловічеський, мужайтеся духом, ібо наступає година нужденна, і возлюбивий пас страстотерпець покликав вас стати твердо і купно до останнього подиху за хрест цей і за матір Україну. Ворог цілими хмарищами оточив наше убіжище, що донині крилося богом, і вже погрожа нам вигуком смертодайним.»

2.     «Чотири дні тому від славного нашого полковника Богуна — продовж йому, господи, вік — здібрав я наказа, щоби ми, в разі нападу на нас сил ворожих, затримали їх тут в іпермицерії наскільки мога, аби тим дати пану полковнику час діждатися підмоги у Барі. То як, на вашу думку, панове, чи надовго здолаємо ми затримати злочинців?»

3.     «Ох, правда,і  ти не нажилася, але ти й не жила зовсім! Ти не зазнала іще того щастя, яке охоплює райською жагою і розум, і волю, і серце, і всю людину цілком приковує до втіхи земної... ти ще не кохала.»

4.     «Царице безгрішна! — шепотіли уста її тихо. — До тебе, до нашого прибіжища тихого лине моя остання молитва! Не від куль, не від стріл ворожих, не від смерті ховай моє серце, а від немочі та страху! Пошли і мені, о всепітая мати, силу і мужність з відважною усмішкою на страту піти за нашу бездольну родину, за нашу зневажену віру і за твою, панно пречиста, віковічную славу!»

5.     «Шкода, бардзо шкода, що ми з паном вельможним навпаки розійшлися думками, але тим паче я поступитись своїми не можу і даю наказ: сьогодні ж уранці всіма потугами вдарить на Бушу, сплюндрувати її, розграбувати до пня, жодної душі не випустити живою, жодної, — наддав він, — пріч вродливиць з жоноти... а гірших — татарам.»

6.     «Інтереси війни, а з того й вітчизни потребують не забарювати тут війська, а лишить задля нагляду хіба одну яку коругов; нам треба хапатись до Бара і зломити борвія у цім краї — полковника Богуна; тільки в тім разі ми з безпекою зможемо рушити на головні сили ворожі. Всяка ж забара дасть Богуну змогу стягти потуги, скріпитися силою; тоді ми опинимося в лабетах і наші спільники татари, утративши надію на здобич, кинуться наші краї грабувати і на нас самих зброю повернуть... Уже недарма і на сьогодні не прибув сюди ханський син.»

7.     «Ну, дорогі мої друзі і браття, — за святу віру, за волю, за нашу матір Вкраїну і за вас за орлят! Хай вороги не потішаться нашою полохливістю та покорою, а хай у сто крат заплатять за кожну душу козачу! Покажемо, братці, цілому світу, як ми уміємо за праве діло стояти, як ми уміємо весело й умирати.»

8.     «Трьох-таки, кляті, уклали,  спочатку вони були покидали зброю і стали валятись на пробі в ногах, а коли нашим було неспроміжно руки спинити, що замашно розмахалась і воріженьків, як галушки, на списи стромляла, так деякі в скруті кинулись знову до зброї і давай відбиватись... ну, трьох наших кулями й цокнули...»

9.     «Спіть, брати-товариші, спокійно! Нехай над вами земля пером, нехай милосердний бог пригорне ваші душі козачі, бо за його, святого, та за родину-матір ви їх положили.»

10.                       «  Бачу, батьку, це б іще байдуже, а досадно, матері його ковінька, що несила нам їм назад відіслати гостинців: панянки наші, мабуть, що не теє, а от хіба товстопузиха чи не доплюне, та ще, може, от он баба...»

11.                       « Ну, лицарі, справили справу, а тепера час і назад в ноги, нам уперед через хмарища ляхів та татар не пробитись, а марно гинути жаль, так спробуємо по той бік ставка прокрастись до своїх на підмогу.»

12.                       «Вклонявся тобі, поцілувавши свою Орисю в чоло,— і звелів переказати, що господь бог огріває їх своєю ласкою, що не б'ється страхом козаче серце і не слабшає силою дух, що й тобі він його посилає вкупі з батьківською молитвою.»

 Відповіді:1. – отця Василя; 2. – сотника Завісного; 3.- Катрі;4.- Орисі;5. – гетьмана Потоцького; 6. - Лянцкоронського.7. – сотника Завісного; 8.- Шрама; 9.- Завісного;10. – Шрама;11.- Вернидуба;12 – бабусі.

                                                        Бліц-хвилинка

1.Хто керував обороною Буші?

2. Що означає назва - Буша?

3.Хто врятував маленьку Орисю від ляхів?

4. Яку таємницю довірив отець Василь Орисі?

5. З яким деревом порівнює письменник Завісного, змальовуючи його           портрет на початку твору.

6. Який козацький чин був у Завісного?

7. За тиждень батько Орисі « вернувся і привіз хлопчика на кульбаці».

      Що таке кульбака?

8. . «Орися схопилася його дігнати, це її перейняв другий і вдарив; вона в сльози і зараз під оборону до тата». Кого злякалася Орися?

9. Хто не прибув на бенкет до графа Потоцького?

10. Хто був спільником у поляків у взятті Буші?

11. Когокозаки  послали на засідки?

12. Як назвав граф Потоцький татар за те, що зреклися штурму фортеці?

Відповіді:1.- Сотник Завісний; 2.- торговий майдан; 3.-  баба; 4. - що під церквою — пороховий погріб;5. - з дубом; 6. – сотник;7.- сідло; 8.- хруща; 9. - син кримського хана Махмета Гірея; 10. - німці і татари; 11.- пластунів; 12. – гієнами.

Бліц-диктант

1. .Хто сказав Орисі: «Вище від цієї любові до своєї Вітчизни, дитино моя, немає на світі»?

2. За словами Лянцкоронського «Бушу ще боронить не жменя бидла, а жменя…»

3.Хто мав засісти з своєю лавою в правий закуток укріплення, а хто – у лівий ?

4.Хто залишився у містечку здійснювати його укріплення?

5.Хто заступився за Антося у розмові з графом Потоцьким?

6.Куди дозволив дійти густий гарматний дим шибайголовам Вернидуба?

7. Яке обдарування мав Антось?

8. Скільки років було Антосю, коли сотник привіз його у сім’ю?

9.» Мов ток електричний пробіг по нервах Орисі; вона опустила ….на плахту і, захистивши лівою рукою очі, вп'ялась у цього лицаря поглядом...» Що опустила Орися?

10.Що зберігалось у коморі, яку відчинила бабуся ?

11.Хто допомагав бабусі переносити зброю з комори до козаків?

12.Куди вороги спустили воду зі ставка?

Відповіді:1.- дід; 2.- левів; 3.- у правий – Лобур, у лівий –Жилодуб;4.- Максим Розсадилоб; 5. –Лянскоронський; 6.-  до ворожих гармашів; 7.- гарно співав;8.- 9 років; 9. – гніт; 10.-  холодна зброя; 11.- двадцять молодиць  і два десятилітніх хлопці; 12.- у Дністер.

А linea

                          

Повірити в добро - сумна  примара,

Воно буває тільки у казках.

Насправді ж мусиш блискавки хапати,

Коли проходиш свій  життєвий  шлях.

Повірити в добро - струїти душу

Гірким відваром з кривди й полину.

За правду треба хабарем платити,

А на бенкет покликать сатану.

Повірити в добро - накликать лиха,

І заблукать в пустелю німоти,

Втопити душу в зіллі недовіри

І випить келих трунку й самоти.

https://pp.vk.me/c621330/v621330914/195f4/CmpteLatLiQ.jpg

Тепер чи зараз

Чорнобривці цвітуть біля школи

Чорнобривці цвітуть біля школи,

Разом  сіяли їх навесні,

Бо хотілось віддячить за щедрість

Цій квітучій і рідній землі.

Хай красуються  завжди барвисто,

І чекають метких школярів.

Хай  розноситься галас дитячий,

Мов переспів пташиний з садів.

Раннє сонце багрянить пелюстки,

І сріблиться роса на квітках.

Дивна казка з квіткових етюдів

Через роки  з’являється в снах.

Квіти пестили ніжно, з сумлінням,

Вклали душу і частку тепла.

Хіба можна цю радість забути,

Коли в душах нуртує весна.

Так, ми вчились рослини любити,

В них вбачали початок  життя.

Зрозуміли – прекрасне є вічне,

А потворне – помилка буття.

Чорнобривці – то вчительки ласка,

То наука життя на віки.

Хай  доріжка до школи  нас манить,

Кличе в юність крізь дні і роки.

Поблукай серед трав буйноквіття,

Невідомих галявин життя.

Повернися ж  по стежці до школи,

Розкажи  про свої здобуття!

Ти побачиш тут знов чорнобривці,

Вчителів ,  і в цю  трепетну мить

Зрозумієш, яке все  це  рідне…

 Клумба в квітах… Аж  серце щемить.

Травень 2014

Дидактичний різнорівневий матеріал у малюнках. Фразеологія. | Методичний портал

Дидактичний різнорівневий матеріал у малюнках. Фразеологія. | Методичний портал

Леся Українка «Хотіла б я піснею стати». Єдність музики і слова. | Методичний портал

Леся Українка «Хотіла б я піснею стати». Єдність музики і слова. | Методичний портал

Тире в неповних реченнях.

Українська мова

8 клас

Тема. Тире в неповних реченнях.

Мета: поглибити знання учнів про неповні речення, опрацювати правила вживання  тире, вчити конструювати неповні речення  та правильно використовувати їх у власному мовленні, розвивати вміння ставити тире в неповному реченні, на прикладах творів  виховувати в учнів повагу до природи,

Тип уроку: формування та вдосконалення вмінь та навичок.

Методи і прийоми: Бесіда, робота з підручником,  метод незакінченого речення, творча робота , метод узгодження фантазії та уяви з умінням чітко висловлювати власні думки, вправи за заданим зв’язком, ТЗН.

Міжпредметні зв’язки: українська література, географія, художня культура.

Обладнання. Комп’ютер, підручники, додатковий матеріал, ілюстрації .

Хід уроку

І. Організаційний момент

Відеоролик№1

 Учитель.

Буває, часом сліпну від краси.

Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,–

оці степи, це небо, ці ліси,

усе так гарно, чисто, незрадливо,

усе як є – дорога, явори,

усе моє, все зветься – Україна.

Така краса, висока і нетлінна,

що хоч спинись і з Богом говори.

Ліна Костенко

- Ці рядки наштовхнули мене на думку здійснити з вами урок – подорож по найзагадковіших місцях України і дізнатись більше про ті куточки, які становлять  національну гордість нашої культури і архітектури. .

Епіграф уроку

Любити Україну – означає любити свою малу батьківщину серцем, а свою країну  – розумом. (Микола Томенко)

1.Пояснити значення виразів  « любити серцем» і « любити розумом»

2. Визначити будову речення.

3. Пояснити розділові знаки.

ІІ.   ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ.

  Завдання:

 - виявити особливості неповних речень,

 - навчитися виділяти з-поміж інших видів речень,

 - оцінити їх роль у текстах різних стилів,

 - навчитися ставити правильно тире в неповному реченні.

- розвивати нашу творчу уяву;

- виховувати любов до України,

- дізнаватися більше про історичні пам’ятки Батьківщини

Продовжити речення:

На уроці я хотів би дізнатись …

Я вважаю, що моя діяльність на уроці буде …

Отримані знання я використаю …

IІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

1.     Закінчити думку.

 -         Речення, в якому пропущено один або … (кілька членів речення, необхідних для цілісної граматичної структури називається неповним)

 -         Неповні речення, як і повні , можуть бути поширеними і … (непоширеними), односкладними і … (двоскладними).

 -         Неповні речення можуть бути контекстуальними і … (ситуативними)

 -         Неповні речення вживаються в … (розмовному, художньому, публіцистичному) стилях.

Достатній рівень

         Завдання 1.

Переписати, вставляючи на місці крапок пропущені букви та знімаючи риски. Пояснити розділові знаки.

  У  всіх народів світу – свої нац..ональні святині. У кожного з них  - відмінні, єдині і не/повторні. Та спільним для всіх є те, що вони становлять національно/духовну спа..щину поп..редніх поколінь, водночас складаючи частку спа..щини загально/людської.

Високий рівень

Завдання 1.

Переписати,  вставляючи на місці крапок пропущені букви та знімаючи риски. Пояснити розділові знаки. У перших двох реченнях підкреслити члени речення.

Пам’ятки історії та культури – творчість наших прабатьків і праматерів. То наші не/оціненні цінності, своєрідний заповіт пращурів. Ось як п..сав Максим Рильський: “Хто не шанує своє м..нуле, той не/годен свого майбутнього”.

Пам’ятки – це не лише под..х романт..ки м..нулих віків, естет..чна насолода і пізнання. За не/вблаганним законом ж..ття нація гине разом із загибел..ю  її духовної  спа..щини. І ц..ому в історії люд..тва є не/мало пр..кладів.

За О.Силиним.

ІV.  МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ

Відеоролик  №2

Вчитель:

Перед вами зображення пам’яток України, чи не здогадуєтесь, що їх об’єднує?

Відповідь: це пам’ятки , що ввійшли до спільного проекту «Сім чудес України»

Високий рівень

І. Завдання: прочитати текст, визначити стиль мовлення .

ІІ. . Вказати  повні і неповні речення.

Відеородик

«Сім чуде́с Украї́ни» — сім історико-культурних пам'яток України. Список складено за версією оргкомітету всеукраїнської акції «Сім чудес України»  21 серпня 2007.

Всеукраїнська акція Сім чудес стартувала у травні 2007 року. Тоді регіональні оргкомітети представили своїх претендентів на звання Семи чудес. З них був складений список 100 претендентів.

  7 липня 2007 року експертною радою був названий 21 номінант у боротьбі за це звання.

Організатори акції пообіцяли розмістити у туристичних довідниках інформацію іноземними мовами не тільки про «сім чудес», а про кожну 21 українську визначну пам'ятку, яку з гордістю можна показувати всьому світу. Серед переможців акції – представники з усіх регіонів України. І це ще раз доводить, що наша держава має такий потенціал, якому може позаздрити будь-яка країна!

А які історико - культурні пам’ятки увійшли до списку?

Орфографічна хвилинка.

Виправити помилки, записати назву пам’ятки, якої не вистачає в переліку.

Історико – культурний заповідник « Кам’янець»; Києво –Печерська лавра;Національний дендрологічний парк « Совіївка»;Національний заповідник «Софія Київська»;заповідник «Херсонес Таврійський»,Державний історико – архітектурний заповідник «Хотинська фортеця»;Державний заповідник «Острів хортиця».

  

V.  Пояснення нового матеріалу

Формулювання проблеми.

Як розрізняти прості неповні речення (із пропущеним членом речення, на місці якого ставиться тире), прості речення з тире між підметом і присудком.

Тире між підметом і присудком	Тире в неповному реченні
1.  Добрий намір – то вже           півсправи.	1.  Не допомагай порадами, а краще (допомагай) – плечима.
2. Дурний язик – голові не приятель.	2. Порожня бочка гучить, а              (бочка) повна – мовчить.
3. Пуста думка – зайва ноша.	3. Чоловік у хаті  (у хаті)голова, а жінка – душа.
4.Слово без діла –гітара без струни. [     ] -[зіставлення].
5. Язик мій – часто ворог мій.

                                                           Тире в неповних реченнях

№ п/п	Правило	Приклади
1.	Неповні речення з пропущеними головним членом підметом	Ранні пташки росу п’ють, а пізні -  сльози ллють. (Нар.тв.)
2.	Неповні речення з пропущеними головним членом присудком	Науці належить розум, а поезії —споконвіку душа (В. Шевчук).
3.	Неповні речення з пропущеним другорядним  членом означенням	По тім боці — моя доля, по сім боці — горе (Т. Шевченко);
4.	Неповні речення з пропущеним другорядним  членом обставиною	На одній ниві пшениця, на другій— жито (О. Гончар);

 Пропуск членів у неповних реченнях — надзвичайно важливий чинник економії в мові, він дозволяє стисло й динамічно викласти інформацію.

VІ. Закріплення вивченого 

Завдання 2

Достатній рівень

Розставити розділові знаки.

1.Хортицю називають матір’ю а Славуту батьком. 2. Береженого Бог береже, а козака шабля.   3. Козак  виступає за волю а козацьке військо за свободу.4. Рана від кулі буде  глибока, а від шаблі широка.5 Рибі добре у синім Славуті, а соколу  в ясному небі.  

Високий рівень

1.До поданого у першій колонці українського прислів’я доберіть відповідники серед поданих у наступних двох колонках прислів’їв народів Європи.

1. Своя хата – своя воля, своя стріха – своя втіха.	А Хто в болото лізе, той забрудниться. (Пол.)
	Б Мій дім – моя фортеця (Англ.)	Д Хто торкнеться смоли,той забрудниться. (Нім.)
	В Яке питання, така й відповідь (Нім.)	Е Кожен пан у своєму домі. (Пол.)
	Г Хотіти – означає могти. (Пол.)	Є Де є бажання, там знайдеться і спосіб.  (Англ.)

2.Поясніть значення українського прислів’я. Назвіть пунктограми у записаних прислів’ях.

Завдання 3

Достатній і середній рівень

Пояснити розділові знаки.

Хортиця  на  берегах Дніпра - це чарівний край! Найяскравіші сторінки історії Хортиці  пов'язані із запорізьким козацтвом,найтрагічніші – зі знищенням Запорізької  Січі. Погляньте  на  краєвиди розлогих берегів острова.  Дніпро умиває мальовничий острів  вранці, а ввечері – вітри заколисують. Дніпро, його розлога течія... Я почув навіть знайомий мені плюскіт води об береги… (Г.Костюк).

Високий рівень

Розставити розділові  знаки.

Місто Кам'янець - Подільський зберегло дух середніх віків, його фортеці – історію епох. Візитною карткою міста  стала стара фортеця,Смотрицький каньйон - Національним  природним  парком «Подільські Товтри».

На високих пагорбах правого берега Дніпра розташувалась Києво-Печерська лавра,на лівому-  чудовий  парк «Київ у мініатюрі». На цім боці - 48 точних мініатюр колекції найвідоміших будівель Києва, на тім  -  справжні  споруди.

Завдання 4.

Перекласти текст. В реченнях, де потрібно, розставити тире.

«Софиевка» является памятником ландшафтного типа мирового садово  паркового искусства конца XVIII —первой половины XIX века. Парк был основан в 1796 году владельцем города Умани, польским магнатом Станиславом Потоцким. Парк начинается с главного входа по

улице Садовой, за ним -  центральная аллея, башни главного входа – дальше.

Справа -  здание Музея истории парка, а слева -  вид на гранитные скалы и небольшое Женевское озеро.

Завдання 4.

1. Праворуч — очерет, ліворуч — тополі, сосни, яблука, черешні (І. Сенченко). 2. Обабіч гірської річки Брустурни — гуцульські оселі (М. Грепиняк). 3. Довкола — повно мулу й ломаччя (В. Гей). 4.Козак  тримає шаблю, а шабля - козака!5. А шабля родить волю, а булава - пиху…6. Козаки – в байдаки.7. Людина -  носій певної суми індивідуально-національних рис. 8. Іван Богун  - однин із найромантичніших образів у нашій літературі  (Л.Глазова).

VІІ. Підведення підсумків уроку.

Пояснити роділові знаки в епіграфі уроку.

Гра «Мікрофон»

Мені цікаво було дізнатися про….

Найбільшим відкриттям для мене було…

Я запамятав, коли…

Заповнення карток самоконтролю

VIII.Домашнє завдання:

Високий рівень

Дізнайтеся більше про 7 Чудо України, складіть міні – твір, використовуючи неповні речення та пунктограму «Тире в неповних реченнях».

Достатній рівень.

Дізнайтеся більше про 7 Чудо України, складіть міні – твір, використовуючи неповні речення.